Page 138 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Особливості природокористування в національному природному парку ... 137

Рис. 2. Поділ території НПП «Сколівські Бескиди» за функціональними зонами.

Левова частка цих земель сконцентрована у господарській зоні та зоні регульованої
рекреації. З 2004 по 2023 рр. зменшилась площа не зімкнутих лісових культур з 794,5
до 60,5 га (Літопис природи, 2024). Виявлено незначне (3,81%) зменшення площі
земель, що зайняті лісовими шляхами та протипожежними розривами. Слід
відзначити, що найбільша частка цих земель сконцентрована у зоні регульованої
рекреації та господарській зоні. Галявини і пустирі, яких у 2004 року налічувались 21,5
га станом на 2023р «випали» із структури невкритих лісовою рослинністю ділянок. За
час функціонування Парку площа лісових розсадників і плантацій практично не
змінилась.
У структурі не лісові землі за 10 років зменшилась площа сіножатей з 323,2 до 142,1
га, ріллі – з 6,2 до 4,1 га, пасовищ – з 18,9 до 1,2 га. Також слід відзначити, що
сільськогосподарські угіддя у заповідній зоні відсутні. Значна частка
сільськогосподарських угідь (сіножаті 42,5 та пасовища 83 %), а також біогалявини
(38%) із структури не вкритих лісовою рослинністю земель знаходяться в зоні
регульованої рекреації. Така значна частка земель не вкритих лісовою рослинністю
засвідчує про те, що певна кількість туристичних шляхів проходять полонинами з яких
відкривається значна панорама. Перепад висот близько 800 м дозволяє відвідувачам
Парку побачити природні зміни, зумовлені висотною зональністю рослинного
покриву, а особливо в осінній період. Найбільш відвідуваними в Парку є гора Парашка
(1268 м н.р.м) (туристичні шляхи: «м. Сколе – г. Парашка» (13); «Коростів – Красне –
Парашка» (504); (5044) − «Монастир Парашка»; (5046) − «с. Корчин – водоспад
Гуркало – г. Парашка»); гора Лопата (1210,9 м н.р.м) («м. Сколе – г. Лопата» (13);
(5043) «Джершин – Зелемінь – Кудрявець – Лопата»; 1/505 − «На Росохацькі
полонини»; 5043 − «Тустань ‒ Карпатські полонини»; 5049 − «Сопітські мандри від
водоспаду до полонини» тощо (Леневич, Чернявська, 2023; Національний природний
парк…, 2024). Згідно обліку даних встановлено, що значна частка земель під водами