Page 6 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Науковий та освітній потенціал малакологічного фонду … 5

Науковий потенціал малакологічного фонду: географія збирання матеріалу
Історично наукова частина малакологічного фонду музею була закладена як
регіональна колекція наземних і прісноводних молюсків Галичини. Відповідно,
наприкінці ХІХ (Bąkowski, 1891) – на початку ХХ ст. вона була представлена майже
виключно зборами із території сучасних Львівської, Івано-Франківської та
Тернопільської областей України та південно-східної Польщі. У середині – другій
половині ХХ ст. поповнення малакологічного фонду відбувалося переважно за
рахунок нових надходжень із заходу, у меншій мірі – з інших регіонів України.
Кардинальний перелом у географії фондових надходжень відбувся на межі ХХ і
ХХІ ст., що було у значній мірі обумовлено початком цілеспрямованого дослідження
наземної малакофауни степової зони України співробітниками музею у співпраці з
науковцями та аматорами з Одеської, Миколаївської, Донецької, Луганської,
Запорізької областей. Ці зміни було відображено в розробленій на початку 2000-х рр.
концепції науково-фондової роботи в малакологічному фонді, головною метою
подальшого комплектування якого було проголошено якомога повніше
відображення для подальшого наукового, експозиційного та освітнього
використання систематичної різноманітності малакофауни вже не західного регіону,
а усієї України, з урахуванням внутрішньовидової конхологічної мінливості
молюсків (див. нижче). А одним з головних завдань стало, відповідно, підвищення
рівня репрезентативності колекцій основного фонду щодо малакофауни України та,
особливо, її західного регіону.
На сьогодні в малакологічному фонді музею представлені збори з усіх
адміністративних областей України, за винятком Сумської (рис. 1), з усіх
ландшафтних зон України, Українських Карпат і гірського Криму, а також з усіх
фізико-географічних областей у західному регіоні країни та з усіх основних річкових
басейнів України (Гураль, 2019). Це значно розширює можливості потенційного
використання фондових матеріалів для проведення фауністичних і хорологічних
(Гураль, 2019; Гураль-Сверлова, 2020) аналізів, а також морфологічних і
біометричних досліджень.
Окрім згаданих вище старих зборів з південно-східної частини Польщі, фондові
малакологічні матеріали з інших країн, а подекуди – навіть з інших частин світу
(Гураль-Сверлова, Гураль, 2012а, 2020) носять переважно фрагментарний характер.
Єдиним винятком можна вважати наші збори з півдня Вірменії, здійснені під час двох
експедиційних виїздів у травні 2016 р. та вересні 2019 р. Зокрема, вони дозволили
описати новий для науки вид роду Harmozica, типові матеріали (Gural-Sverlova et al.,
2017) і пізніші збори якого (Гураль-Сверлова, Гураль, 2020) зберігаються зараз у
малакологічному фонді музею.

Репрезентативність музейного фонду стосовно малакофауни України

На сьогодні в малакологічному фонді музею представлені майже усі види
наземних молюсків, які мають розвинену зовнішню черепашку та які можна вважати
більш або менш достовірно зареєстрованими на території України (Гураль-Сверлова,
Гураль, 2012b; Balashov, Gural-Sverlova, 2012; Balashov, 2014 та ін.). Виняток поки
що становлять наступні види:
1) Thoanteus ferrarii Hausdorf, 1994 – відомий лише з типового місцезнаходження
в гірському Криму; не виключено, що під назвою T. ferrarii були описані особини