Page 5 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

4 Гураль Р. І., Гураль-Сверлова Н. В.

перевищують сотню джерел. Протягом кількох останніх десятиріч опрацювання і
поповнення малакологічного фонду відбувається в межах планової наукової роботи
неструктурної лабораторії малакології музею, що знайшло своє відображення в
численних публікаціях.
З 2012 р. фондові малакологічні матеріали стали основою спеціального музейного
науково-освітнього проекту – Просвітницької інтернет-програми «Молюски»
(Гураль-Сверлова, Гураль, 2014). Створена інтернет-програма стала не просто
зручною площадкою для популяризації малакологічних знань і, зокрема, результатів
власних наукових досліджень музейних малакологів. Її тематичні розділи,
присвячені наземним, прісноводним і морським молюскам України, а також
фондовій колекції екзотичних молюсків створюють широкі можливості для
віртуального експонування матеріалів малакологічного фонду, тестування різних
форм такого експонування. Отже, 2012 рік можна розглядати як початок поступової
трансформації малакологічного фонду з класичної наукової фондової колекції у
публічну науково-освітню колекцію з віртуальним доступом (Гураль-Сверлова,
Гураль, 2014).
На відміну від попередніх публікацій, присвячених переважно історії та
сучасному стану малакологічного фонду музею (Гураль, Гураль-Сверлова, 2019),
репрезентативності його колекцій (Сверлова, Гураль, 2002), видовій та
морфологічній різноманітності представлених у ньому окремих таксономічних груп
(Гураль, Гураль-Сверлова, 2008; Сверлова, Гураль, 2008 та ін.), постала необхідність
дати загальну оцінку його наукового і освітнього потенціалу.

Науковий потенціал малакологічного фонду: історичний аспект

Найстаріша частина малакологічного фонду дає унікальну можливість
проаналізувати зміни наземної і прісноводної малакофауни заходу України протягом
останніх 100-150 років (Сверлова, 2001, 2008 та ін.), зміни в чисельності та
розповсюдженості окремих видів (Гураль, Гураль-Сверлова, 2008), перевірити
правильність деяких визначень, присутніх у літературних джерелах кінця ХІХ –
початку ХХ ст. (Гураль-Сверлова, Гураль, 2009a, 2009b). З точки зору історії
малакології у ній задокументований початковий етап системних малакологічних
досліджень на території сучасних Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської
областей, пов'язаний із науковою діяльністю Й. Бонковського (Bąkowski, 1884). Не
меншу історичну та наукову цінність мають збори Ю. Полянського (1932) з
Волинського Полісся, які були передані до музею в 1940 р. разом з іншими
конхологічними матеріалами з Наукового товариства ім. Шевченка.
Оскільки до кінця ХХ – початку ХХІ ст. значна частина степової зони України
залишалася майже суцільною «білою плямою» у плані вивченості її наземної
малакофауни, не менш вагоме значення для документування історії малакологічних
досліджень на півдні та сході України матимуть з часом і відносно недавні збори з
цих територій (див. нижче). Слід також відзначити, що в малакологічному фонді
музею наразі досить багато зборів з тих територій України (рис. 1), які зазнали
сильного впливу бойових дій, що могло позначитися й на біологічному різноманітті.