Page 67 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

66 Пасайлюк М.В.

законодавчі ініціативи як на державному рівні, так і зміни в Проекті організації
території об’єкта природо-заповідного фонду, адже в межах охоронної зони з певним
набором ділянок має бути застосований режим, близький або тотожний заповідному.
Відповідно до Додатку до Наказу Мінприроди № 557 від 29.12.2016 р. «Про додаткові
заходи щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин» у перелік
видів рослинного світу, занесених до Червоної книги України, для збереження яких
створюються охоронні ділянки, включені гриби і для них передбачене створення
охоронних ділянок у місці їх росту та території навколо шириною у 10 м (Наказ
Мінекології, 2016).
Тому щодо тих видів рідкісних грибів, які ростуть на території парку, але за межами
заповідної зони, мають здійснюватися систематичні популяційні дослідження та
розроблятися стратегія не тільки їх охорони, але й збереження та відтворення.
Саме такі міркування виступили мотиваторами при розробці «Програми охорони,
збереження та відтворення рідкісних видів грибів» (ідея програми належить к.б.н.
Держипільському Л.М.), що була затверджена Науково-технічною радою НПП
«Гуцульщина» як один із основних напрямів роботи науково-дослідного відділу.

Ex situ заходи охорони рідкісних видів грибів, що ростуть на території НПП
«Гуцульщина»

Зважаючи на реалії сьогодення – низькі соціально-природоохоронні стандарти
місцевого населення, нестабільну екологічну ситуацію в цілому, пасивні заходи з
охорони місць плодоношень грибів – всі ці чинники стають приводом хвилювання
щодо того, чи гриби, які виявлені в певній місцевості, ростимуть там і надалі. Тому
один із перспективних підходів збереження генофонду рідкісних та зникаючих видів
грибів є метод ex situ – введення в штучну культуру та підтримка у колекціях живих
культур (Сухомлин, 2010).
Для того, щоб мати можливість безперешкодно використовувати для збереження
грибного біорізноманіття метод ex situ, необхідним є виконання певних умов:
1) дозвіл на роботу із рідкісними видами грибів, тобто на вилучення плодових тіл
чи їх фрагментів із природи;
2) лабораторне обладнання, яке б дозволило стерильно працювати із культурами;
3) зразки грибів повинні бути зібрані на території парку, оскільки ці штами грибів
є аборигенними для нашої місцевості.
В НПП витримані всі вимоги, формується мікологічна лабораторія, хоча перші
успішні спроби по введенню в культуру рідкісних видів були здійснені із
застосуванням hand-made обладнання ще у 2012 році. Станом на сьогодні, завдяки
допомозі, підтримці і консультаціям співробітників Інституту ботаніки ім. М.Г.
Холодного НАН України та Інституту еволюційної екології НАН України стала
можливою робота в напрямі ex situ і сформована колекція культур макроміцетів, яка
налічує 7 видів 13 штамів (рис. 3). Це такі аборигенні штами, як: Hericium coralloides
2332, H. coralloides 2333, Sparassis nemecii 2327, Anthurus archeri 2405, Polyporus
umbellatus V1, та штами рідкісних видів, знайдених на інших територіях: Sparassis
laminоsa 2211, S. crispa 304, S. crispa 2002, Polyporus umbellatus 2510, P. umbellatus
2511, Fomitopsіs officinalis 5004, F. officinalis 2498, F. officinalis 2497. Штами передані
нам із Колекції культур шапинкових грибів ІВК Національної Академії Наук України
Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного, що є Національним надбанням України і