Page 256 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38
P. 256

Нові знахідки рідкісних видів жуків-турунів …         253

               Європейський вид, відомий із Західної, Південної та Центральної Європи, південної Феноскандії
            та країн Балтії; рідкісний на сході ареалу; гігрофіл, трапляється на річкових берегах у височинних і
            низькогірних  теренах.  В  Україні  вказаний  для  Західного  Поділля,  Карпат  і  Криму  (Різун,  2003;
            Пучков,  2012).  У  регіоні  відомі  знахідки  понад  140-річної  давності,  з  берегів  річок  Бистриці
            Надвірнянської та Бистриці Солотвинської в ок. м. Івано-Франківськ (Łomnicki, 1875). Наша знахідка
            підтверджує сучасне поширення виду в Передкарпатті.
               ** Cymindis (Tarulus) vaporariorum (Linne, 1758)
               Матеріал:  Рівненська  обл.,  Рокитнянський  р-н,  с. Більськ,  вересняк  на  торфовищі,  08.05-
            05.07.2015, leg. Р. Панін, Ю. Канарський.
               Голарктичний  бореомонтанний  вид,  поширений  у  північній  частині  Євразії  та  на  північному
            заході  Північної  Америки,  а  також  у  горах  Центральної  і  Південної  Європи.  Населяє  тундри,
            псамофітні  пустища,  торфовища,  сухі  борові  ліси  (Сундуков,  2011;  Coleoptera  Poloniae,  2015).
            Вказівки  для  поясу  букових  лісів  Карпат  і  Закарпаття  (Nowicki,  1873;  Пономарчук,  1963)  є
            сумнівними. Наша знахідка, вірогідно, перша для Українського Полісся, і перша достовірна  – для
            України.
               Brachinus explodens Duftschmid, 1812
               Матеріал:  Львівська  обл.,  Бродівський  р-н,  ок. с. Підгірці,  ур. Менич,  степова  ділянка,  20.V-
            04.VII.2020, leg. Р. Панін, Д. Храпов.
               Європейсько-середземноморський вид, поширений у Південній і Середній Європі, Західній Азії;
            наводиться  для  півдня  Західного  Сибіру.  Ксеротермофіл,  приурочений  до карбонатних  ґрунтів.  В
            Україні  досить  звичайний  у  лісостеповій  та  степовій  зонах  (Пучков,  2012).  На  заході  України
            поширений у низині та передгір’ях Закарпаття та на Західному Поділлі (Різун, 2003; Різун, Капелюх,
            2005). Наша знахідка – крайня північно-західна на Поділлі.
               Загалом за результатами досліджень 6 видів турунів уперше достовірно виявлено
            (підтверджено)  для  території  України  (Trechus  rivularis,  Bembidion  transsylvanicum,
            Agonum  hypocrita,  A. scitulum,  Amara  pulpani,  Cymindis  vaporariorum),  і  5  видів  –
            уперше знайдено в західних регіонах України (Tachys fulvicollis, Pogonus luridipennis,
            Laemostenus venustus, Platynus longiventris, Badister collaris). Знахідки решти 33 видів
            є  цікавими  у  біогеографічному  й  екологічному  аспектах  та  тією  чи  іншою  мірою
            доповнюють  відомості  про  ареал  і  оселища  цих,  переважно  рідкісних  і  локально
            поширених,  видів.  Особливої  уваги  заслуговують  несподівані  знахідки  видів  у
            віддалених  від  основного  (відомого  дотепер)  ареалу  локаціях  чи  нехарактерних
            оселищах; а з іншого боку – повторні знахідки дуже рідкісних видів після багаторічної
            перерви у тих самих місцевостях, що були відомі лише за вказівками 100-150-річної
            давності.  Це  свідчить  про  те,  що  незважаючи  на  трансформацію  природних
            ландшафтів і екосистем, невеликі популяції та оселища все таки можуть зберігатися
            навіть у таких урбанізованих локаціях, як околиці Львова.
               Також деякі нові знахідки зумовлені маловідомістю окремих видів з таксономічно-
            дискусійних  причин  або  проблемної  ідентифікації,  зокрема:  Laemostenus  tichyi,
            Agonum hypocrita, Amara makolskii, Chlaenius kindermanni. Очевидно сьогодні, в еру
            Інтернету,  коли можна  набагато швидше обмінюватись інформацією з фахівцями з
            різних країн світу, а також з використанням найновіших методів збору і препарування
            матеріалу,  визначення проблемних таксонів вже не є таким складним завданням, як
            ще  20-30  років  тому  –  коли  бракувало  інформації,  добротних  визначників,  а
            пересилання поштою порівняльного матеріалу займало багато часу і не завжди було
            можливим.

               Висновки

               Результати досліджень вказують на те, що навіть у відносно добре вивченому в
            ентомофауністичному  плані  регіоні  регулярно  трапляються  нові  ентомологічні
   251   252   253   254   255   256   257   258   259   260   261