Page 39 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

38 Загороднюк І. В., Черемних Н. М.

Питання поповнення колекцій

Мишівки — однозначно одні з найрідкісніших тварин у складі сучасної теріофауни
України. Який спосіб лову чи обліку не брати (пастки, пелетки, канавки), мова завжди
про частки, що значно менші за 0,5 %. Попри це, завжди є ситуації, коли такий матеріал
потрапляє в руки дослідників, але, на жаль, нерідко виявляються врешті втраченим. У
кращому випадку мишівку зловлять руками і сфотографують, проте нерідко матеріал
йде в «сміття». Так, в системі моніторингу зоонозів при обласних СЕС обсяги ловів в
окремі роки становлять (переважно становили) 10-30 тисяч пастко-діб. Тому мова йде
про помітні вибірки. Так, зоогрупа Миколаївської обласної СЕС за 1959–2012 рр. (це
43 роки) облікувала 92505 дрібних ссавців 23 видів, з них — 92 екз. Sicista «subtilis»,
які відмічені у 9 з 19 районів області [14]. Жодна з цих 92 мишівок не була збережена
для колекцій.
Тобто, кількість здобутих в одній області мишівок явно перевищує фондову
колекцію Національного науково-природничого музею. І жодна академічна експеди-
ція такий результат не дасть. Як взаємодіяти з СЕС — також не ясно, у них є величезна
кількість обмежень відомчими інструкціями. Те саме було у багатьох заповідниках,
зокрема й в академічних (Луганський природний, Український степовий,
Чорноморський біосферний) проте матеріал до академічних колекцій відправляли з
небагатьох, фактично стосовно мишівок — тільки з Луганського природного
заповідника НАН України, включно зі Стрільцівським степом (матеріали В. Модіна,
І. Сокура, В. Марочкіної, В. Тімошенкова, О. Кондратенка, автора).
Колись славний дослідник гризунів високогір’я Карпат М. П. Рудишин показував
нам шухляду з черепами лісових мишівок, за його оцінками їх було здобуто ним
порядку 200–300. Неймовірна серія і, на жаль, безслідна історія.
Врешті, з кожним роком мотивація дослідників до виготовлення і накопичення
колекційних зразків дрібних ссавців (хай не здобутих цільовими ловами, а по суті
випадково знайдених, зокрема на автодорогах й у здобичі хижаків) стає все меншою.
І напевно, ця мотивація доволі скоро остаточно згасне.
Цінність вже зібраного дедалі зростає. Попри це, доступність колекцій не стає
кращою. Фактично в цьому огляді використано записи та світлини 2000–2001 року,
коли автор був куратором теріологічної колекції ННПМ, проте при зміні керівництва
можливості вивчення колекційних серій впали до нуля. Те саме в ДПМ: ремонт
фондових приміщень йде кілька десятиліть. На щастя, колекції добре опрацьовані від
комах-шкідників і добре закриті. Від комах та від дослідників.

Подяка

Автори щиро дякують всім колегам, які сприяли розвитку досліджень цієї групи
гризунів і повідомили цінні факти та важливі уточнення. Наша подяка Л. Бондаренко,
І. Євстаф’єфу, В. Кириченку, О. Кондратенку, В. Наглову, В. Тімошенкову за сприян-
ня дослідженням. Особлива подяка колегам, які, попри численні складності, сприяли
роботі з колекціями, паспортами зразків та базами даних, надто В. Радченку,
О. Дроботун та Є. Улюрі за доступ до колекцій ННПМ (Київ) та А. Бокотею та
Ю. Струсу за доступ до матеріалів ДПМ (Львів). Дякуємо рецензентам статті за
високу оцінку рукопису і редактору видання О. Климишину за цінні зауваження,
рекомендації та правки, спрямовані на покращення рукопису.