Page 92 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019
P. 92

86           Бешлей С.В., Соханьчак Р.Р., Баранов В.І., Карпінець Л.І.

                                      Під час польового експерименту, проведеного з деревними рослинами на терасі відвалу
                                   (табл.  2),  встановлено,  що  92±7%  однорічних  саджанців  Pinus  sylvestris  L.,  50±4%
                                   саджанців  Betula  pendula  Roth.  та  59±4%  саджанців  Phellodendron  amurense  Rupr.
                                   прийнялися і росли на терасах відвалу. Кращу здатність виживати у стресових умовах
                                   техногенного  середовища  показали  саджанці  сосни  звичайної,  а  найнижчу  –  берези
                                   повислої. Сосна та береза включені в списки деревних рослин, які використовуються при
                                   фіторекультивації відвалів вугільних шахт України [14], тоді як даних про можливість
                                   використання  бархату  амурського  немає  у  сучасній  науковій  літературі,  проте  його
                                   використовують для посадки в захисні лісосмуги і штучні лісові насадження [17, 18]. Тому
                                   нами вперше проведено посадку Phellodendron amurense на відвалі ЦЗФ і показано, що
                                   понад 50% його саджанців прийнялися і росли протягом чотирьох років спостережень, що
                                   дає підстави в подальшому вивчати його фіторекультиваційні властивості та можливості
                                   використання для рекультивації відвалів.
                                      Виявлено,  що  на  початкових  етапах  приживлення  саджанців  (перші  1-2  роки)
                                   сповільнюються ростові процеси у рослин та відбувається пристосування організму до
                                   стресових умов техногенно зміненого середовища (табл. 3).
                                                                                                    Таблиця 3
                                        Динаміка ростових параметрів однорічних саджанців деревних рослин на
                                         терасі відвалу Центральної збагачувальної фабрики (M±m, n=25-50)

                                         Phellodendron amurense Rupr.  Pinus sylvestris L.   Betula pendula Roth.
                                    Рік
                                             d (мм.)     L (см.)    d (мм.)    L (см.)    d (мм.)    L (см.)
                                    2010    0,40±0,01   40,2±3,1   0,32±0,01   17,8±0,8   0,97±0,06   101,7±6,6
                                    2011     6,4±0,6    43,5±4,1   10,6±1,0   28,8±1,0   24,2±1,4   135,9±8,8
                                    2012     9,2±1,0    60,3±3,6   13,9±0,6   42,4±1,5   26,9±1,5   169,1±9,4
                                    2014    33,6±2,4    140,0±5,7   55,1±2,2   183,7±4,3   67,7±2,7   237,9±26,6

                                      Після  цього  (на  3-4  рік)  спостерігається  нормалізація  ростових  процесів,
                                   нагромадження фітомаси та адаптація особин до едафічних і мікрокліматичних умов
                                   відвальних відслонень. Порівнюючи досліджувані деревні види, показано, що у ході
                                   онтогенезу  особин  Betula  pendula  спостерігали  інтенсивніші  ростові  процеси,
                                   порівняно із Phellodendron amurense та Pinus sylvestris відповідно. Отже, приживання
                                   саджанців є кращим у сосни, але кращі ростові параметри зафіксовані в берези.
                                      Попередні дослідження [3] показали, що сосна звичайна здатна нагромаджувати
                                   значну  кількість  важких  металів  у  надземній  фітомасі,  тому  вона  може  бути
                                   використана як фіторемедіатор субстрату терас і вершини відвалу, де також виявлено
                                   її самосів із прилеглих лісових екосистем (рис.).
                                      Схили  відвалів  рекомендуємо  засаджувати  довгокореневищними  видами
                                   Calamagrostis  epigeios  (L.)  Roth,  Sorghum  halepense  (L.)  Pers.  для  їх  укріплення  і
                                   запобігання  повітряній  і  водній  ерозії,  покращення  ґрунтотворних  процесів.
                                   Результати досліджень фіторекультиваційних властивостей цих рослин представлено
                                   у наших попередніх роботах [5, 6, 7].
                                      Проведені  польові  дослідження  показали,  що  перспективними  видами  для
                                   фіторекультивації  основи  відвалу  та  дренажних  канав  є  Petasites  hibridus  L.  та
                                   Phragmites australis Cav. Trin. ex Steud, адже основним лімітаційним чинником для них
                                   є вологість субстрату [8].
   87   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97