Page 167 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 35 Львів, 2019 С. 161-164

УДК 574.4: 631.41

1
2
3
Бедернічек Т.Ю. , Партика Т.В. , Хоєцький П.Б.

ВМІСТ СУЛЬФУРУ У ҐРУНТАХ ОСТРОВІВ СКУА І ГАЛІНДЕЗ
(ПРИБЕРЕЖНА АНТАРКТИКА)

Сульфур відіграє важливу роль в обміні речовин живих організмів, входить до
складу цистеїну та незамінної амінокислоти метіоніну. Сульфур в ґрунтах знаходиться
в органічній та неорганічній формах. У рослину він надходить у вигляді сульфатів
2-
SO4 , які є основним джерелом цього елементу. Однак неорганічний Сульфур
становить зазвичай до 5% від його загального вмісту в ґрунті. Сульфати знаходяться в
ґрунтовому розчині у невеликих концентраціях, які залежать від балансу між
мінералізацією, іммобілізацією, привнесенням їх ззовні та споживанням рослинами.
2-
Частина SO4 може бути не доступна для рослин внаслідок абсорбції на поверхні
глинистих мінералів, особливо у кислих ґрунтах. Решта, понад 90% S зв’язані
органічними речовинами. Органічний сульфур може перебувати у ґрунті в двох
формах: C-S та C-O-S. У другій формі він не доступний для рослин, але мінералізація
органічного Сульфуру мікроорганізмами здатна забезпечити додаткове надходження
S у формі сульфатів у ґрунт [1].
У більшості кліматичних зон Сульфур, зазвичай, внаслідок вивітрювання мінералів
переходить у ґрунтовий розчин, звідки засвоюється рослинами чи мікроорганізмами і на
тривалий час іммобілізується у складі органічних сполук. Згодом він накопичується як
частина органічної речовини ґрунту або у формі вторинних мінералів. Проте більшість
ґрунтів в Антарктиці перебувають на ранніх стадіях ґрунтоутворення і можуть значно
різнитись за вмістом та формами Сульфуру. На кількість S значно впливають, окрім
ґрунтоутворювальної породи, наявність рослинного покриву та орнітогенний фактор,
ґрунтові мікроорганізми, близькість до моря тощо.
Багато антарктичних ґрунтів формуються на безсульфатних породах. Збагачені
Сульфуром породи поширені лише локально, наприклад на о. Кінг Джордж,
о. Сеймур. Ґрунти, що знаходяться ближче до моря характеризуються більшим
вмістом S за рахунок привнесення неорганічного сульфуру у формі CaSO 4 з морськими
водами або аерозолями [2].
Нестача Сульфуру спричинює численні порушення у рослин. Прояви дефіциту
Нітрогену та Сульфуру у рослин зазвичай виглядають подібно і супроводжуються
хлорозом. Раніше нами було встановлено, що окремим рослинам Deschampsia
antarctica, місцезростання яких приурочені до підвищень, далеко від місць гніздувань
та кормових столиків морських птахів, був властивий нижчий вміст хлорофілів. Через
відсутність видимих джерел Сульфуру, пов’язаних із життєдіяльністю морських
птахів (гуано, пір’я, пелетки тощо), ми припустили, що причиною нижчого вмісту
фотосинтетичних пігментів може бути дефіцит S, зокрема його доступних для рослин
сполук, в едафотопі. Метою дослідження було з’ясувати чи властивий неорнітогенним
ґрунтам Аргентинських островів дефіцит Сульфуру.
Для аналізу були відібрані зразки ґрунту на островах Скуа та Галіндез
(Аргентинські острови, Прибережна Антарктика). Визначення вмісту Сульфуру в
ґрунті проводили за допомогою оптичного емісійного ІСР спектрометра iCAP 6300
Duo. Мінералізацію зразків проводили з використанням мікрохвильової печі MWS-2 в
автоклавних посудинах DAP-60K.