Page 35 - NZDPM 33/2017
P. 35

34                            Весельський М.Ф.

                                      Результати досліджень та їх обговорення

                                      Найбільш  ранні  відомості  про  чорного  лелеку  знаходимо  у  джерелах  першої
                                   половини  ХХ  ст.  В  фондах  Житомирського  обласного  краєзнавчого  музею  є  два
                                   чучела:  молодої  особини,  здобутої  14.09.1920  р.  у  Корабельному  лісництві
                                   Житомирського р-ну і дорослого самця здобутого 06.04.1931 р. у Радовельському л-ві
                                   Олевського р-ну, колектор В.І. Бруховський [29]. В "Замітках про фавну Волині" за
                                   1926-1927 рр. В. Скороход, з посиланням на М.І. Бурчака-Абрамовича зазначав, що
                                   бусел  чорний  гніздиться  у  Корабельному  л-ві  [30].  У  серпні  1931  р.  в
                                   Новозаводському л-ві, Червоноармійського р-у М.І. Бурчак-Абрамович здобув самку,
                                   експонат  перебуває  у  фондах  ННПМ  НАН  України  [25].  В  ці  роки  на  території
                                   колишнього СРСР відбувалось зменшення чисельності і звуження гніздового ареалу,
                                   яке  тривало  до  початку  1960-х  рр.  Збільшення  чисельності  та  розселення  чорних
                                   лелек стало помітним у 1970-х рр. [8].
                                      Про гніздування лелек в 1950-ті роки зазначав О.Б. Кістяківський, наголошуючи,
                                   що  на  Поліссі  гніздяться  навряд  чи  більше  кількох  десятків  пар  цих  птахів,  і
                                   більшість з них заселяє ліси Житомирської й Рівненської областей [20]. Про швидке
                                   зникнення  лелек  пов’язане  з  рубкою  старих  лісів  повідомляв  В.П. Жежерін,  що  на
                                   Житомирщині вид став рідкісним, хоча ще в 30-х роках був досить звичайним [13].
                                      В архіві відділу природи Житомирського обласного краєзнавчого музею є дані за
                                   1970 р. Тоді керівництво однієї військової частини звернулося до директора музею
                                   сприяти у складанні орнітологічної карти. На той час такого фахівця у музеї не було,
                                   тому  директор  направив  лист  до  начальника  обласного  управління  лісового
                                   господарства і лісозаготівель, щоб господарство взяло участь у цій роботі. Згодом з
                                   сімнадцяти  держлісгоспів  (ДЛГ)  інформацію  про  птахів  надали  дванадцять  і  з  них
                                   вісім, де було виявлено чорного лелеку.
                                      ДЛГ  Олевський  –  повідомили,  що  вид  досить  рідкісний.  Одне  гніздо
                                   зареєстрували у Хочинському л-ві у кв. 63, два у Копищанському заповідному л-ві у
                                   кв. 36 та 38; одне у Юрівському л-ві, кв. 16.
                                      ДЛГ  Овруцький  –  Бережеське  л-во,  кв.  83  та  Виступовицьке  л-во,  кв.  4  і  67
                                   (імовірно гніздування).
                                      ДЛГ Новоград-Волинський – Барашівське л-во, околиця с. Андрієвичі – 2 птахи
                                   (ймовірно пара), Пищівське л-во, околиця с. Суховоля – 4 особини.
                                      ДЛГ Ємільчинський – 10 особин у межах господарства.
                                      ДЛГ  Коростеньський  –  у  таблиці  зазначили  130  особин  для  території
                                   Володарсько-Волинського  р-ну  та  138  особин  для  Коростенського  і  перелічили
                                   численні  населені  пункти,  де  траплялися  птахи  (ймовірно,  неуважно  звітували  про
                                   лелеку білого Ciconia ciconia).
                                      ДЛГ  Житомирський  –  птахів  зрідка  реєстрували  поблизу  сіл  Висока  Піч  і
                                   Грем’яче.
                                      ДЛГ Коростишівський – рідко траплялися серед лісових боліт.
                                      ДЛГ Бердичівський – зазначили перебування лелек у Богданівському л-ві, кв. 51,
                                   Гвоздяренському л-ві, у лісових кварталах 18, 36, 42, 43, 58, 62, 67, 73.
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40