Page 134 - NZDPM 33/2017

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 33 Львів, 2017 С. 133-142

Екологія

УДК 502.7 (477)

Дмитраш-Вацеба І.І.

МОДЕЛЮВАННЯ ЗМІН РАРИТЕТНОГО ФІТОРІЗНОМАНІТТЯ
ЛУЧНИХ СТЕПІВ ПІВДЕННОГО ОПІЛЛЯ ПІД ВПЛИВОМ
АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКІВ

Скорочення площі та посилення пасовищної дигресії травостою на даний час
найчастіше спричинюють вимирання популяцій раритетних лучно-степових видів
рослин. Діючи одночасно, вони на 74,4% визначають раритетне багатство оселищ
Південного Опілля. Для відображення процесу скорочення кількості раритетних видів
під впливом негативних чинників створено дві моделі. Модель 1 (регресійна) зображує
поступове зниження рівня раритетного фіторізноманіття на порядок в оселищах з
найбільшою інтенсивністю антропогенних факторів порівняно із природними лучними
степами. Модель 2, створена на основі узагальнення кількості раритетних видів у
оселищах, виявила стрімке зниження рівня раритетного фіторізноманіття на
початковому етапі деградації оселищ, а також за максимальної інтенсивності дії
обох чинників. Встановлено видовий склад раритетної компоненти флори лучних
степів різного ступеня деградації.
Ключові слова: популяції раритетних видів рослин, регресія, модель, деградація
лучних степів, Південне Опілля.

Тривалий антропогенний тиск на природні оселища призвів до значної
трансформації рослинного покриву внаслідок вимирання популяцій одних видів та
проникнення інших. Осередки лучно-степової рослинності, які у природному стані
характеризуються дуже високим рівнем фіторізноманіття, під впливом
несприятливих чинників антропогенного характеру також втрачають багатство та
своєрідність видового складу. Популяції видів, які найменш пристосовані до
деградації оселища, повсюдно зникають із лучно-степових угруповань.
Досі дуже мало відомо про те, на яких етапах деградації оселищ вимирають
популяції тих чи інших раритетних видів, а також про сам процес зниження
фітосозологічної цінності лучних степів. Тому метою роботи є моделювання процесів
скорочення рівня раритетного фіторізноманіття лучних степів внаслідок їх
антропогенної деградації.
Моделювання дає змогу не тільки описувати властивості організації та
функціонування біосистем, їх динамічні процеси при різних значеннях параметрів,
але й прогнозувати характер змін цих біосистем при подальшому впливі
різноманітних чинників [2, 7-12]. Такі дослідження повинні бути підставою для
створення ефективної програми відновлення природного фіторізноманіття лучно-
степових угруповань.