Page 49 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

48 Химин О.І., Капрусь І.Я.

2015; Зав’ялова, 2012). В окремих публікаціях відмічено (Coblentz 1990; Vitousek 1990),
що зміни в структурно-функціональній організації екосистем, які зазнали впливу
високоінвазивних видів, часто є незворотними та катастрофічними .
Дуб червоний (Quercus rubra), згідно даних Національної мережі інформації з
біорізноманіття (UkrBIN,2024) є одним із таких високоінвазивних видів на території
України, батьківщиною походження якого є Північна Америка. Він широко поширений
у західних регіонах нашої країни та з кожним роком захоплює все більші території.
Цей інтродукований вид за останні десятиліття активно збільшує свою площу
зростання на території ЯНПП, і сьогодні вже становить більше 31,0 га (Придка,
Дебринюк, 2013). Дуб червоний характеризується високим потенціалом природнього
поновлення та конкурентності в боротьбі за виживання, успішним пристосуванням до
нових умов, порівняно з місцевими видами дерев. Згідно літературних даних (Івченко,
2002b; 2004a) цей вид негативно впливає на ґрунтове середовище, він виділяє
алелопатичні речовини, які шкодять іншим видам та підвищує кислотність ґрунтів.
Крім того, опале листя з цих дубів розкладається так, що абсолютно змінює хімічний
склад ґрунту, через співвідношення карбону, кальцію, фосфору. Щільний шар опалого
листя з цих дерев може лежати кілька років на поверхні ґрунту, а при підвищеній
вологості утворювати шар, який унеможливлює потрапляння в ґрунт насіння інших
рослин чи їх проростання.
Колемболи визнані чутливими індикаторами стану біорізноманіття ґрунту
(Капрусь, 1999). Ця група педобіонтів відіграє важливу роль у біогеоценозах,
впливаючи на гумусоутворюючі процеси. Вони одна з небагатьох груп мікроартропод,
що зберігає високу чисельність та видове різноманіття в змінених ґрунтах. На сьогодні,
колемболи, завдяки своїй активній участі у формуванні мікроструктури ґрунту та
розпаді органічної речовини, визнані однією з провідних груп, що використовуються
для моніторингу ґрунтового блоку екосистем. (Капрусь та ін. 2006; Песенко, 1982;
Кузнєцова, 2005)
Актуальним завданням є виявлення часових змін екологічної структури таксоцену
колембол. Фундаментальним стало дослідження динаміки таксоцену колембол вченим
Хіросі Такеда у період з 1971 по 1985 рік у Японському лісі насадженому червоною
сосною (Pinus densiflora Sieb. et Zugg.) з домішками Chamaecyparis obtuse Endl
(Takeda, 1987). Він описав детерміновану модель таксоцену ґрунтових колембол у
часовому масштабі на основі 15-річного дослідження цієї групи тварин. В результаті
проведених досліджень таксоцен колембол продемонстрував стабільність
таксономічного різноманіття та видового багатства протягом усього періоду
дослідження. Незважаючи на сезонні коливання чисельності, особливо зменшення
чисельності літнього населення через посуху, таксоцен колембол демонстрував
високий рівень постійності своїх параметрів. Це свідчить про їх стійкість до змін
навколишнього середовища. Сезонна стабільність видового складу була пояснена
вченим такими причинами: схожістю режиму життєвого циклу та синхронністю в
динаміці популяцій колембол і сезонними змінами в ґрунтовому середовищі
існування.
Ще одне важливе дослідження сезонної динаміки провели латвійські вчені Едіт
Джусевіка та Віестурс Мелесіс (Juceviča, Melecis, 2002), які проаналізували дані
біомоніторингу ґрунту за допомогою Collembola, зібрані протягом шестирічного
періоду (1992-1997) у лісі шотландської сосни (Pinus sylvestris L.) у біосферному