Page 163 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

160 Середюк Г. В., Чумак В. О., Капелюх Я. І., Різун В. Б., Чумак М. В. …

водоростей, моховаток, молюсків, серпул та інших колоніальних організмів, які
розвивалися на піднятих ділянках морського дна. Орографічно у Товтрах виділяється
головне пасмо, утворене ланцюгом горбів, яке вирізняється найбільшими абсолютними
висотами і масивною будовою, та бокові гряди і групи товтр, що обрамлюють його.
Відносна висота пасма – 50-60 м, над долиною р. Збруч – до 100 м» (Оліяр, 2003).
«Медобори» відіграють важливу роль у формуванні мікроклімату прилеглих
територій. Піднесене положення та напрям їх простягання утворюють специфічні
мікрокліматичні умови, мають сприятливий вплив на зволоженість та термічний
режим. Прохолодні зими і помірно тепле літо, значні річні суми опадів сприяють
зростанню середньоєвропейських елементів лісової флори. Разом з тим, захищаючи
південну частину Тернопільської області від північних та північно-східних вітрів,
Медобори сприяють більш м’якому термічному режиму «теплого Поділля».
Експозиції і крутизна схилів мають значний вплив на загальний фон мікроклімату, що
сприяє значній різноманітності фітоценозів і багатства флори (Природа…, 1979).
Лісом покрито 93,1% площі заповідника. «Головна лісоутворююча порода – дуб
звичайний, його насадження займають 48,2% покритих лісом земель. Інші лісоутворюючі
породи займають: граб звичайний – 17,2%; ясен звичайний – 12,1%; береза, осика, липа,
ялина, сосна, модрина – 22,5%. Деревостани природного походження, в основному,
мішані, із 2-3-4 порід. Насадження сосни та ялини, у більшості випадків, чисті, зрідка з
домішкою другорядних порід. У підліску, крім звичайних, характерних для регіону видів,
беруть участь також південні види (глід, терен). Корінними для території заповідника є
дубово-грабові, грабово-дубові, дубово-грабово-ясеневі та дубово-букові насадження.
Збереглися вони фрагментарно. Похідні деревостани досить різноманітні і займають
переважну частину лісових площ» (Оліяр, 2003).
Сприятливі геоморфологічні, едафічні, мікро- і макрокліматичні умови обумовили
розвиток різноманітного і флористично багатого рослинного покриву, наявність ряду
цінних рідкісних, ендемічних, реліктових і погранично-ареальних видів (Літопис…, 2002).
Фауністичний комплекс заповідника “Медобори” сформований у специфічних
умовах Товтрового кряжу. Різновікові деревостани, висока залісненість схилів,
перемежування їх зі степовими ділянками, порослими різнотрав’ям і островами
ягідних кущів, створюють сприятливі умови для тварин, які утворюють типову
лісостепову групу (Оліяр, 2023)
Цілеспрямованих досліджень сітчастокрилих у заповіднику, та й загалом на
території Тернопільської області небагато. Дані щодо видового складу та частково
щодо поширення в межах області ми отримали із публікацій початку XX століття
Й. Дзєндзєлевича та із дисертаційного дослідження О.В. Захаренка.
Йосип Дзєндзєлевич працював у другій половині XIX ст. та в першій половині XX
ст., досліджував фауну та поширення сітчастокрилих комах у Східних Карпатах,
Покутті, Поділлі, Сілезії, Татрах та Передкарпатті. Його публікації містять не лише
списки видів досліджуваних регіонів, а й цінні коментарі щодо систематики,
зоогеографії та біології комах. Загалом для території Тернопільської області ним було
задокументовано 17 видів сітчастокрилих – Sisyra nigra (Retzius, 1783): м. Тернопіль,
с. Струсів (Тернопільський р-н); Hemerobius marginatus Stephens, 1836: м. Чортків,
с. Лучка (Тернопільський р-н); Drepanepteryx phalaenoides (Linnaeus, 1758):
м. Чортків, с. Біла (Чортківський р-н); Micromus angulatus (Stephens, 1836):
м. Тернопіль, с. Буцики (Чортківський р-н); Micromus variegatus (Fabricius, 1793):