Page 162 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.159-170

УДК 595.74

2
3
1
1
2
Середюк Г.В. , Чумак В.О. , Капелюх Я.І. , Різун В.Б. , Чумак М. В. ,
3
Капустинський А.І. , Шимків Н.Я. 3

СІТЧАСТОКРИЛІ (INSECTA, NEUROPTERA) ПЗ «МЕДОБОРИ»

У своєму дослідженні автори публікують дані про види сітчастокрилих території
природного заповідника «Медобори». Попередні дані щодо видового складу та поширення в
межах Тернопільської області отримано із публікацій Й. Дзєндзєлевича та з дисертаційного
дослідження О.В. Захаренка. Для території ПЗ «Медобори» не було жодної
задокументованої знахідки. У 2017 та 2018 рр. було реалізовано по одному польовому виїзду,
а у 2019 впродовж вегетаційного періоду у десяти дослідних ділянках здійснювався збір
матеріалу комбінованими пастками. Повідомляються нові фауністичні дані для 20 з 26 вже
відомих видів сітчастокрилих території Тернопільської області. У ПЗ «Медобори»
дослідження сітчастокрилих реалізовано вперше, у роботі наводиться контрольний список.
Описано особливості їх розвитку та пріоритетні місця для оселищ, харчування та зимівлі.
Також проведено аналіз поширення та сезонної динаміки чисельності видів та особин
сітчастокрилих протягом вегетаційного періоду. Загалом для території заповідника вперше
зафіксовано 20 видів сітчастокрилих із 8 родів, трьох родин. Для Тернопільської області
вперше вказуються знахідки 9 видів сітчастокрилих. Вид Hemerobius gilvus Stein, 1863
зареєстровано вперше на території материкової частини України.
Ключові слова: Neuroptera, сітчастокрилі, ПЗ «Медобори», фауна.

Сітчастокрилі (Neuroptera) – новокрилі комахи з повним перетворенням. Це
відносно невелика група, що нараховує близько 6000 видів, заселяють
найрізноманітніші біотопи та демонструють значні відмінності у життєвих циклах та
екологічних особливостях
Майже всі личинки є спеціалізованими хижаками, тому поряд з представниками
інших рядів комах обмежують чисельність багатьох видів шкідників. Найчастіше
личинки сітчастокрилих – всеїдні хижаки і живляться переважно різними видами
попелиць та іншими дрібними членистоногими. У представників мурашиних левів
(Myrmeleontidae) личинки всіх трьох стадій розвитку викопують у піску «ловчі лійки»
та очікують на свою жертву, закопавшись повністю на їх дні. Представники родини
гемеробіусів на личинковій стадії активно полюють у тріщинах кори, або під нею на
комах та павуків. Золотоочки найчастіше відкладають яйця поблизу колоній попелиць,
або навіть у самі колонії, тим самим забезпечуючи харчовим ресурсом нову генерацію.
Імаго сітчастокрилих переважно хижаки, лише деякі види живляться нектаром та
пилком або зовсім не живляться (афаги). Більшість активні тільки в сутінках або
ввечері, тоді як вдень вони ховаються серед рослин, часто їх приваблюють штучні
джерела освітлення.
Природний заповідник «Медобори» знаходиться в центральній частині Товтрового
пасма – унікальної пам’ятки природи та геологічного минулого. «Його формування
відбувалося 15-20 млн років тому в прибережних водах теплого Галицького
(Сарматського) моря. Вздовж його берега тягнувся водоростевий бар’єрний риф
довжиною 170 км на відстані 15-30 км від берегів. Основним будівельним матеріалом для
утворення рифу були відмерлі рештки організмів з вапняковим скелетом: літотамнієвих