Page 246 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)
P. 246

Біологічні особливості та фенологія розвитку короїда непарного західного … 245

            породах (береза, вільха, осина), фруктових деревах (яблуня, груша, слива, черемуха,
            горобина); рідше заселяє тверді породи (клен, ясень, бук, дуб, граб, горіх, ліщину).
            Імовірно,  може  розвиватись  за  рахунок  всіх  листяних  порід.  Відмічені  випадки
            розвитку на сосні [6].
               Імаго  короїда  непарного  західного  зимують  в  маточних  ходах  (рис.  1).  Весною
            проходить спарювання та відкладання яєць. Самка створює радіальний вхідний канал
            довжиною до 6 см, який проходить в деревину, і від якого вправо та вліво відходить
            горизонтальний  маточний  прохід,  який  проходить  паралельно  річним  кільцям.  Від
            цього проходу майже перпендикулярно відходять короткі бічні «гілки», в яких самка
            відкладає кучками 30-40 яєць.
               Личинки окремих ходів не створюють і живуть в маточних ходах, де харчуються
            деревним соком та міцелієм гриба, спори якого зберігаються в кишечнику жуків та
            заносяться ними в маткові ходи. Розвиток гриба, який служить кормом для личинок,
            відбувається  інтенсивно  при  рясному  сокорусі  та  соковиділенні.  З  цим  пов’язане
            заселення непарним західним короїдом, на відміну від плодового та зморшкуватого,
            на здорових, добре розвинених деревах. Дане твердження мало місце і під час наших
            досліджень,  оскільки  ми  відмічали  появу  отворів  короїда  непарного  західного  і  на
            цілком  здорових,  сильних  деревах.  Зокрема,  у  сильнорослих  сортів,  таких  як
            Джонапринц та Мутсу.














               Рис. 2. Доросла особина короїда непарного західного (Xyleborus dispar F.).

               Заляльковування личинок відбувається в тих же ходах і там же жуки залишаються
            на  зимівлю.  В  літературі  приводять  суперечні  відомості  про  кількість  генерацій,
            причому  багато  авторів  відмічають  наявність  двох  поколінь.  Не  всі  жуки  після
            відкладки яєць гинуть, і частина з них може повторно відкладувати яйця вже після
            завершення  циклу  розвитку  першим  поколінням,  даючи  початок  другій,  так  званій
            сестринській генерації. Жуки нового покоління приступають до відкладки яєць після
            перезимівлі.  Ця  особливість  розвитку  і  надміру  розтягнутість  яйцекладки  була
            причиною припущень про наявність протягом року двох поколінь [2].

               Матеріал і методика досліджень

               Спостереження  проводились  в  низинній  частині  Ужгородського  району
            Закарпатської області протягом 2018-2020 рр. на території господарства площею 34 га
            інтенсивного  саду  яблуні  на  підщепі  М-9.  Схема  посадки  −  0,9×3,5  м.  Ділянка
   241   242   243   244   245   246   247   248   249   250   251