Page 214 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Іs clytini monophyletic? The evidence from five-gene phylogenetic … 213

63. Scopoli G.A. Entomologia Carniolica exhibens Insecta Carniolae indigena et distribua in ordines,
genera, species, varietates. Methodo Linnaeana Trattner. Vindobonae, 1763 – 6 – 1-421.
64. Sharp D. On Plagithmysus: A Hawaiian genus of longicorn Coleoptera. // The Entomologist's
Monthly Magazine, London, 1896 – 32 – 237-245.
65. Tavakilian G. (Author) & Chevillotte H. (Software) Titan : base de données internationales sur
les Cerambycidae ou Longicornes. Version 4.0, [18/09/2021]. [http://titan.gbif.fr/index.html]
66. Thomson C.G. Skandinaviens Coleoptera, Synoptiskt Bearbetade Lund, 1866 – 8 – 1-409.
67. Thomson J. Rectification synonymique: Genre Neoclytus, Thomson. // Musée Scientifique ou
Recueil d'Histoire Naturelle. Paris, 1860 – 1 – 67.
68. Thomson J. Essai d'une classification de la famille des cérambycides et matériaux pour servir à
une monographie de cette famille. Paris, 1860-1861 – 1-404.
69. Thomson J. Systema Cerambycidarum ou exposé de tous les genres compris dans la famille des
Cérambycides et familles limitrophes. // Mémoires de la Société Royale des Sciences de Liège,
1864 – 19 – 1-540.
70. Villard L. Séance du 24 février 1892. La description d'un Cérambycide nouveau du Japon. //
Bulletin de la Société Entomologique de France, Paris, 1892 – 61 – 1-51.
71. Villiers A. Faune des Coléoptères de France I. Cerambycidae Paul Lechevalier, Paris.
Encyclopédie Entomologique, 1978 – 42 – 1-611.
72. Wang J., Dai X.-Y., Xu X.-D., Zhang Z.-Y., Yu D.-N., Storey K.B., Zhang J.-Y. The complete
mitochondrial genomes of five longicorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) and phylogenetic
relationships within Cerambycidae. // PeerJ, 2019 – 7:e7633. https://doi.org/10.7717/peerj.7633
73. White A. Longicornia II. Catalogue of the Coleopterous Insects in the collection of the British
Museum, London, 1855 – 8 – 175-412.
74. Yoon H.J., Bae J.S., Kim I.S., Jin B.R., Mah Y.I., Moon J.Y., Sohn H.D. A Phylogenetic study
in some long-horned beetles (Coleoptera: Cerambycidae) using mitochondrial COI gene and 16S
rRNA sequences. // International Journal of Industrial Entomology, 2001 – 2(1) – 37-53.
75. Zajciw D. Teratoclytus – a new genus of the long-horn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) from
Eastern Siberia. // Proceeding of Zoological Museum of Institute of Zoology and Biology of
Acad. of Sci. of Ukrainian SSR, 1937 – 19 – 213-216. (In Ukrainian).

Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Department of Biology and Ecology,
Ivano-Frankivsk, Ukraine
e-mail: andrew.zamoroka@pnu.edu.ua
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5692-7997

Заморока А.М.
Чи є осівцеві монофілетичними? Докази філоґенетичного аналізу за п'ятьма ґенами
Триба осівцеві (Coleoptera: Cerambycidae: Clytini) є однією із найбільших у родині жуків-
скрипунів, налічуючи понад 1500 видів. Прогнозується, що розмаїття групи може перевищити
2000 видів. Надзвичайне розмаїття осівцевих ускладнює внутрішню систему триби, що
потребує ревізії, як у світлі новітніх досліджень, так і передових методів їх провадження. До
теперішнього часу осівцеві вважалися монофілетичними, при тому поєднуючи декілька груп
родів із відмінними морфологічними характеристиками. А використання лише морфологічних
ознак не дозволяло у цілковитій мірі розробити систему і філогенію осівцевих. Відомості
молекулярної філогенетики, накопичені за останнє десятиліття, загалом, поставили під сумнів
монофілетичність триби. У чинному дослідженні, вдалося здійснити вичерпний
філогенетичний аналіз триби осівцевих на основі трьох мітохондрієвих (12S rRNA 16S rRNA
COI) і двох ядрових (18S rRNA 28S rRNA) генів. Результати з високою достовірністю
продемонстрували поліфілетичність осівцевих. Зокрема виявлено, що триба складена із двох